МЕЗОЗОЙСЬКА
ЕРА, мезозой (від грец. мезо —
середній і зой — життя) — четверта єра
геологічної історії Землі, що настала після
палеозойської ери і змінилася кайнозойською
ерою.
Тривалість М. е. обчислюється приблизно у 160
млн. років. Поділяється вона на тріасовий
період (225-193 млн. років тому) , юрський період
(193-136 млн. р. тому) і крейдовий період (136-64 млн.
р. тому). Кожен з цих періодів відзначається
своїми, властивими тільки йому фіз.-геогр.
умовами, певним розподілом моря і суші, а в межах
останньої — гірських хребтів і рівнин, специфіч.
краєвидами, складом органічного життя, проте
зберігає загальні риси, характерні для мезозою в
цілому. Наприкінці палеозойської ери
завершуються великі горотворні рухи в земній
корі, об'єднані під назвою герцинських. Вони
зумовили різкі зміни фіз.-геогр. умов на Землі і, в
зв'язку з цим, значні зміни в складі органічного
світу.
На початку М.
е вимерло багато деревовидних вищих спорових
рослин, дуже поширених раніше, зникли амфібії —
стегоцефали, не стало багатьох морських
безхребетних трилобітів, чотирипроменевих
коралів, гоніатитів тощо. Їх змінили голонасінні
рослини гінкгові, бенетитові, саговникові,
хвойні та ін. Наприкінці мезозою, у крейдовому
періоді, з'явилися перші покритонасінні рослини
— платани, лаври, магнолії, різні бобові тощо.
Серед безхребетних широкого розвитку набули
молюски, устриці, іноцерами, а з-поміж
головоногих — ператитя, амоніти, белемніти та
інші.
Тріасовий період (225-193
млн. років тому)
Тріасовий період характеризується значним
скороченням загальної площі платформених морів.
Величевні континенти того часу перетиналися
високими хребтами молодих гір.
На рівнинах в умовах жаркого
або мінливо
вологого клімату утворювались великі площі
пустель і напівпустель або низовини, вкриті
болотами та лісами. Про це свідчать потужні товщі
континентальних червоних або строкатоколірних
порід та темноколірних гумідних порід (місцями
вугленосних), якими представлені тріасові
відклади яа багатьох ділянках земної кулі і
зокрема на території України, вся площа якої, за
винятком Криму та Карпат, являла собою суходіл.
У тріасовому періоді надзвичайно
розвинулися рептилії, при цьому не тільки
сухопутні, але й пристосовані до життя у воді (іхтіозаври, мезозаври) і
повітрі (птерозаври).
Вперше з'явилися динозаври, черепахи, крокодили
та ін рептилії, а також перші ссавці. Звірозубі
ящери почали поступово вимирати, вже з’явилися
їхні нащадки — перші ссавці (аж до часу загибелі
динозаврів вони будуть лишатися дрібними
незамітними істотами).
Це була епоха архозаврів, спочатку вони вели
водний спосіб життя, як сучасні крокодили. З
часом їхні задні кінцівки видовжилися. Це дало їм
змогу переміститися на сушу, де вони стали
пересуватися на задніх ногах (масивний хвіст
слугував опорою). Тобто перші динозаври були
двоногими. Перший відомий з них — целофіс.
В тріасовому період з’явилися
також лесотозаври,
герреразаври, массоспондилюси, анхізаври,
гетеродонтозаври. Прозавроподи — платеозаври , мусзаври.
Юрський період (193-136 млн. років
тому)
За юрського періоду великі простори
материків зазнали опускання і трансгресії в їхні
межі моря. Наприкінці цього періоду море вкрило
величезні простори суходолу як у північній, так і
у південній півкулях, причому на
території
України тільки Український кристалічний щит та
Донецький кряж були в цей час вище від рівня моря.
В юрському періоді остаточно вимер ряд груп
тварин палеозою, виникла нова, характерна для
мезозойської ери група голкошкірих —
неправильні їжаки. В морських басейнах
розвинулись амоніти, белемніти, на суходолі —
рептилії. Наприкінці юрського періоду
з’являється новий клас хребетних — птахи. Серед
рослинного світу продовжували панувати
голонасінні.
Юрський період характеризувався теплим
вологим кліматом, який сприяв бурхливому
розвитку деревної рослинності, про що свідчать
потужні товщі вугленосних відкладів юрського
періоду. Хоча в глибині континентів деякий час
зберігалися засушливі умови. Внутрішні райони
Північної Америки залишалися пустелями і
динозаври, що там проживали, такі як дилофозаври
добре пристосувалися до жари і пилу.
На пізньоюрський період припадає
розквіт літаючих ящерів птерозаврів. В кінці юрського
періоду довгохвості птерозаври (рамфоринхи)
остаточно вимерли.
Морські води у юрі були
значно теплішими, як тепер. Окрім іхтіозаврів моря
населяли довгошиї плезіозаври. Крокодили
призвичаїлися до життя в морі.
Юрський розвій рослинності сприяв розквіту
рослинноїдних завроподів — найбільших
тварин за всю історію Землі (брахіозавр, апатозавр,
диплодок).
А також травоїдні, доволі оригінальні на вигляд стегозаври
— вздовж хребта був розташований подвійний ряд
грізного вигляду пластин.
У юрі виникло багато двоногих хижих
динозаврів тероподів, таких як
найрозповсюдженіші юрські хижаки аллозаври, мегалозаври, цератозаври, орнотолести.
Саме у юрському періоді з’явилися знамениті археоптерикси
— істоти, які мали одночасно ознаки птахів і
рептилій.
В кінці цього періоду відбувались Інтенсивні
горотворні рухи, які супроводились виходом з-під
рівня моря значної частини континентів.
Крейдовий період (136-64 млн. років
тому)
Перша половина крейдового періоду
характеризується великим поширенням в межах
материків мілководних морів та заболочених
низовин 2-а половина цього періоду відзначалась
новою трансгресією моря, в межах
якого
відклалися потужні верстви мергелю та крейди.
В межах України наприкінці 1-ї половини
крейдового періоду море починає знову
захоплювати великі простори. Максимальних
розмірів воно досягає в 2-й половині цього
періоду, в т 8 сеноманському та туронському віках,
тільки окремі ділянки Українського
кристалічного щита та Донецького кряжа
виступали над водою В кінці крейдового періоду
розпочалась нова, т. з. альпійська, фаза
горотворення, яка в основному відбувалась
протягом кайнозойської ери. В крейдовому періоді
серед рослин з'являються покритонасінні (Існує
думка, що ютнії з'явились наприкінці тріасу), які
дедалі набувають більшого розвитку. Серед тварин
з'япляються перші плацентні ссавці, а у воді
панівне становище займають костисті риби.
На початку крейдового періоду збкрігався
теплий і м’який клімат. Наприклад клімат у
Антарктиді був приблизно таким, як у сучасній
Великобританії.
В зарослях хвощів паслися стада ігуанодонів і гіпсолофодонів.
Баріонікси
ловили рибу у теплих річках, що протікали
рівнинами. На півночі сучасного Африканськкого
континенту жили рослинноїдні уранозаври з
дивними «парусами» на спинах.
Місцями клімат був засушливим. Серед чахлої,
низькорослої напівпустельної рослинності
полювали стада хижих дейноніхів.
В крейдовому періоді вимерли іхтіозаври, їхню нішу
зайняли мозозаври (родичі
сучасних ящірок, з величезними
крокодилоподібними тілами і ластами замість
кінцівок.
В пізній крейді клімат став прохолодніший,
саме тоді почали складатися кліматичні зони
сучасного типу. Головними рослинами на суші
стали квіткові. Ліси складали дерева майже
сучасного типу. Проте трави ще не з’явилися.
В засушливих районах сучасної Монголії жили швидкі хижі велосираптори
та руйнівники гнізд інших динозаврів овіраптори. На
території сучасної Канади виходили на
колективне нічне полювання швидкі, як блискавка
дрібні троодони.
На території сучасних Північної Америки і
Азаї, які час від часу були з’єднані мешкали
качконосі динозаври, такі як парозауралоф, а
також гігантські хижі динозаври тиранозаври, одні з
найбільших зижаків які будь-коли населяли нашу
планету. В пустелях Північної Африки полював
хижий спінозавр.
В горах Північної Америки жили панцирні рогаті
динозаври трицератопси.
