Приблизно 70—90 млн.
років тому, в пізньокрейдовий період, одними з
найрозповсюдженіших мешканців берегів озер були
протоцератопси — невеликі, 1,5 м. довжиною,
рослинноїдні рептилії з групи рогатих
динозаврів.
Їх гнізда і яйця у великій кількості знаходять в
крейдових відкладах на території пустелі Гобі,
Монголії, Китаю. Разом із яйцями знаходять цілі
скелети і окремі кістки ящерів — дорослих,
молодих і зовсім маленьких.
Гніздові колонії протоцератопсів були розташовані
в одних і тих самих місціх впродовж сотень і
тисяч років. Розташування гнізд, характер
збереження шкаралупи (залежить від степені дії
води) і супутні викопні рештки (озерні молюски)
вказують на те, що гніздилия протоцератопси
великими колоніями коло води. У вириту в піску і
вислану рослинним "сміттям" гніздову яму
самки відкладали до тридцяти сильно видовжених
яєць, довжиною 8—10 см. Яйця в гнізді були
розташовані майже вертикально, що сприяло
кращому газообміну (більша кількість пор
містилася на верхньому, тупішому кінці яйця).
Подібним чином, у щільних спільних
поселеннях, гніздилися й інші рослинноїдні
динозаври з групи птахотазових — гіпсилофодони і
качконосі динозаври (гадрозаври).
Знайдених представників гіпсилофодонтних
динозаврів назвали ородромеусами
(в перекладі з латини — бігаючі скалами). Ці,
розміром з кенгуру, двоногі рослинноїдні
рептилії вели стадний спосіб життя і виводили
своє потомство на островах, де, очевидно, було
безпечніше. Самки робили гнізда, подібні до гнізд
протоцератопсів,
і відкладали в них схожі видовжені яйця,
динозаври, що вилупилися, підростаючи ще довго
трималися батьків у своїй гніздовій колонії.
Качконосі динозаври, їх називали майязаврами (в
перекладі з латини — ящер — хороша мати),
відкладали округлі яйця зі складно
орнаментованою шкаралупою. Їхні гнізда мали
значно солідніший вигляд, аніж у ородромеусів,
являли собою великі купи рослинного
"сміття", подібні до тих, що тепер роблять на
болотах Флориди алігатори. Самки динозаврів, без
сумніву, охороняли гнізда, бо потомство було б
знищене крупними вараноподібними ящірками,
скелети яких були знайдені поруч. Так само
сучасні варани при першій можливості обкрадають
гнізда крокодилів.
Зовсім інакше виводили своє потомство
ящероходячі динозаври (зауроподи), до яких
відносились такі гіганти, як апатозавр, диплодок
і брахіозавр.
Їхні великі, майже круглі черепаховидні яйця з
характерною мікроструктурою шкаралупи, вперше
знайдені у Франції, пізніше у крейдових
приозерних відкладах всієї Південної Європи
(Португалії, Іспанії і Румунії), а також в Індії та
Південній Америці.
На відносно незначній площі можна знайти
десятки і сотні яєць, відкладених зауроподовими
динозаврами. Будова порових каналів і значна
загальна площа пор (до половини усієї поверхні
шкаралупи), а також умови захоронення яєць,
вказують на те, що ми маємо справу з підземними
гніздовими камерами, подібними до тих, які
влаштовують зараз на тропічних пляжах морські
черепахи. Самки зауропод, очевидно з’являлися у
певний період на добре прогрітих ділянках
берега, виривали недалеко від води яму,
відкладали в неї яйця, після чого, закидавши яму
піском, лишали своє потомство назавжди. Через
кілька місяців з яєць вилуплювалися
новонароджені ящери, судячи з величини яєць —
30—40 см. у довжину, і прямували до води. Швидко
рости, активно харчуючись і рятуючись від
численних хижаків маленькі ящери могли тільки на
мілководдях. А рости їм справді потрібно було
швидко: яйця зауропод, хоча і найбільші серед
відомих яєць динозаврів, дуже малі в порівнянні з
величиною і вагою дорослих тварин.
Птахоподібні
динозаври
Повну протилежність
ящероходячим динозаврам зауроподам являють
собою хижі, або звіроходячі динозаври (тероподи).
Крім таких крупних і добре відомих представників
цієї групи, як тиранозавр, тарбозавр,
чи цератозавр,
до неї відносяться і багато дрібніших
динозаврів, деякі величиною з курку. Хижі
динозаври будували гнізда, схожі на гнізда
сучасних алігаторів — згрібали купи з
рослинного "сміття" і ґрунту. В ці купи вони
відкладали витягнуті (як у протоцератопсів)
яйця, поверхня шкаралупи яких була покрита
складним орнаментом.
Неоднократно висловлювалися гіпотези про
теплокровність хижих динозаврів. Мікроструктура
шкаралупи теропод однозначно відрізняється від
структури всіх інших груп динозаврів і інших
рептилій і ідентична тій, що спостерігається у
птахів. Схоже, що рисамисвоєї гніздової біології
хижі динозаври більше нагадували птахів, ніж
будь-які інші.
Гніздилися тероподи в основному парами, а не
групами, як більшість динозаврів. Гніздування
парами, якщо яйця не зариваються у ґрунт, а
розташовуються відкрито, потребує активного
захисту потомства. Тобто можна можна припустити
доволі складні форми поведінки теропод.
